Елеонора Рузвельт була тієї впевненої у собі першої леді, який її пам’ятає історія. Вона народилася в багатій і привілейованій сім’ї в Нью-Йорку, оточена багатством, яке зрештою не забезпечило їй емоційного захисту. Дитинство Елеонори було пронизане важким почуттям самотності. Вона була болісно сором’язливою. Втрата вдарила по ній рано і сильно: її батьки померли, коли їй було дев’ять років.
Залишившись сиротою і втративши орієнтири, вона потребувала втечі. Ця втеча прийшла у вигляді школи-інтернату для дівчаток Алтона-Холл (Altona Hall) неподалік Лондона. То була не просто школа. Це стало її притулком.
«Найщасливіший час у моєму житті — це три роки, які я провела в школі-інтернаті для дівчаток недалеко від Лондона».
Ці три роки змінили все. Під керівництвом її тітки, мадам Булвер-Літтон, Елеонора перетворилася з боязкої і незграбної дівчинки на впевнену в собі молоду жінку. Вона навчилася верховій їзді. Вона грала у теніс. Вона навчилася говорити голосніше та впевненіше. Сувора структура і підтримуюче середовище дали їй інструменти, які знадобляться їй на все життя.
Вона закінчила школу у 18 років. Але тиха, сором’язлива дівчинка, що прибула до Лондона, зникла. На її місці опинилася жінка, готова зустріти світ віч-на-віч.
