Всім привіт. А знаєте, скільки у мене в чернетках недописаних заміток??? море…наприклад при другі пологи, написаний в 2017 році…. Або про будівництво…. Або ось в цьому році буквально з місяць тому…
будинок куплений давно, але будівництво триває. Чоловік проговорився, що хоче цього року встановити альтанку… Поки він не встиг втілити все в життя, вирішила прибрати з майбутнього проходу до альтанки свою багатоярусну грядку з полуницею… Звичайно, без помічника тут не обійшлося… Ні, грядку я прибирала сама, полуницю майже сама пересадила…. Але в цей час в особі молодшого сина проходила ревізія городу… Я тільки встигала кричати, якщо помічала: “це не потрібно ще прибирати ,це не чіпай…”і т. Д. Допомога дрібного сина полягала в тому, що він перевірив картоплю на готовність і повідомив, що пора викопувати, вже нормальна… Нормальна? я не зрозуміла: це за розміром або на смак потім він відшукав кабачки…. Це ж така справа… Я кілька днів туди не заглядала.. І почалася місія” кабачки проти зомбі ” за мотивами відомої гри…. Назбирав штук 7 величезних кабачків, докотив до будинку, кілька разів бійці у вигляді кабачків були поранені ударами об тротуар доведеться терміново їх ліквідувати в ікру…джерело: https://www.stranamam.ru/post/14808775 /
Розумію, що нічого не встигаю… Зовсім. Після народження другого малюка, життя понеслася дуже стрімко, а жити і не встигаєш… Раніше були батьки (свекри) на підхваті, а зараз немає їх…
І хочеться все встигнути, втілити мрії в життя, щоб жити потім, насолоджуючись… Але в один момент прийшло розуміння, що життя витікає, а у нас все одне: суєта!
Так, ми за останні 2,5 роки багато що зробили: побудували будинок, гараж… Проклали стежки по городу, замовили альтанку, чекаємо з дня на день…зрештою, завели собаку! а справи не закінчуються…. Потрібно поставити альтанку в цьому році (а сьогодні випав перший сніг). Наступного року потрібно побудувати вольєр… Про басейн на вулиці-категорично передумали, якщо тільки каркасний і то у великих сумнівах:напуркуа він нам?
А ще баню перебудувати…. Прошу чоловіка почекати хоча б року 3, не чіпати, нехай варто, сил немає…
А ще взимку потрібно побудувати сходи в будинку на 2 поверх і, нарешті, зробити там кімнату відпочинку (готове вже все, тільки лінолеум постелити і меблі поставити)….
І ось поки будівництво, будинок, робота і, нове для мене, город (який я на наступний рік скоротила вдвічі, тому як взяла непосильну ношу), собака (з якою потрібно займатися хоча б рази 2 в тиждень) … Я згадала, що діти ростуть самі по собі…
Про дітей
І, якщо старший все вже розуміє, і яке-ніяке увагу я йому можу приділяти просто розмовляючи, коли ми разом на городі, то малої росте сам по собі. Як кажуть друзі: росте на цвяхах…
Він давно звик розважати себе сам. Сам ліпить, малює. Після нього потім можна тиждень порядки наводити. Навіть казки він вважає за краще слухати аудіо, ніж щоб я йому читала….
В саду одна вихователь не дуже їм задоволена через поведінку, а друга-просто диво: вміє розташувати будь – яку дитину до себе, діти її обожнюють, і батьки теж.щоб привчити хоч трохи до посидючості, записала його в гурток: там ліплять, роблять аплікації, малюють, співають, танцюють вивчають англійську. 2 рази на тиждень по годині. Вихователь там викладається на повну, в групі 4-5 дітлахів. Поки з поведінки складно…
Взагалі мені всі говорили, що раз у мене був такий активний старший син, то молодший, однозначно, буде спокійніше. І, дійсно, десь до 2 років він був просто ідеальною дитиною, а потім ніби підмінили. В саду теж помітили це все. Думаю, пов’язано з тим, що не вистачає уваги від мене. При чому татова увага йому не настільки важливо, наскільки моє.
Мішута дуже товариський, надто… Не боїться нікого. Саша був більш уважний і обережний. Постійно розмовляю, що не потрібно і часом небезпечно спілкуватися з незнайомими. Начебто починає засвоювати, але головою розуміє, а на ділі ” привіт! як тебе кликати? я міша…..”у той же час він упертий, непробивний просто: задумав, зробить будь-що. Ніякі вмовляння, погрози йому не страшні. Тільки домовлятися, і то не факт, що зможемо його переконати.
Саші дуже не подобається, що ми переїхали. Залишився в колишній школі, ми не стали наполягати на перекладі. Найскладніше для нього-доводиться багато фізично працювати. Іноді прям зривається, плаче. Переконую його, що коли закінчиться будівництво, буде легше…одного разу він мені сказав, що в останні роки стало йому погано. Це пов’язано:1. З народженням міші: увага все йому. Так, згодна, особливо в перші 2 роки. Обговорили це. А також обговорили те, що міші, в порівнянні з його дитинством, дістається в рази менше уваги: менше гуляємо, менше читаємо, менше проводимо часу разом, менше витрачаємо часу на гуртки та секції. Просила його допомогти мені, тому як сама вже не справляюся. Але відносини у них між собою мені не подобаються. Міша дзеркалить сашу, а той постійно дражнить його, зачіпає. У підсумку міша б’ється… Розмовляємо по сто разів на дню. Іноді хочеться зібрати вузлик і піти, як їжачок, в туман…
2. З переїздом в будинок. Стало далеко від друзів. Хоча до них на автобусі 10 хвилин, пішки-30. Я завжди за те, щоб друзі приходили до нас. І вони приходять, часто залишаються з ночівлею у нас. Особливо на канікулах. Зі школою зараз складніше зустрічатися.тим більше класи розділили на групи. Саша пішов у соц.гум. Він дуже любить історію росії, суспільство… Хоче вступати в пітер, не знаю, чи вийде… Є невпевненість в тому, що не зможе вступити на той факультет ,куди хоче, а юристом бути абсолютно не хоче. Ну, у нього ще є час подумати, 8 клас поки… На крайній випадок, у мене ще лежить материнський капітал, на пару-трійку років навчання вистачить, а там будемо думати.
3 . З собакою. Іноді йому доводиться з нею гуляти
Раз-два на тиждень…
У підсумку всі мої мрії – це його біль. Сказала, що бажаю йому, щоб коли він виріс, всі його мрії збулися, не дивлячись ні на що і ні на кого.
Про собаку.собаку я зараз віддаю тренеру, вона з нею їздить на тренінги з зкс (захисно-вартова служба). Це найкраще рішення, я вважаю. Наші заводчики вимагали прям, щоб я возила її… Я так розумію, щоб дешевше було: залучають фігуранта з самари, ділять витрати по числу собак.ми їздили постійно. Але зрозуміла, що втрачаємо багато часу. При цьому, купуючи собаку, ми брали для себе спочатку, “на диван”… Але мені сподобалися тренування, це було як моє хобі. Тому чоловік підтримав, хоч це дуже затратно, особливо коли будівництво…
При цьому заводчики запрошували тільки тренерів на зкс. Будучи собаці 8 місяців, я зіткнулася з тим, що не справляюся з нею, а це, на хвилиночку, німецька вівчарка… Зі сльозами на очах я просила дати контакти хорошого тренера. Ми ходили до “кращого” тренера в місті з 4 місяців, але за 4 місяці змогли відвідати 3 заняття з 10, тому як кращий тренер собак виявився кращим тренером з літрболу.заводчики заспокоювали і говорили, що ось приїжджає ж тренер, задавай йому питання: він навчить, підкаже. А в підсумку виходило, що з кожною собакою позаймається зкс, а на слухняність не залишається часу.
І ось одного разу до нас на тренування приїхала дівчина з двома собаками: малінуа і німець, одного віку з нашою… І я очманіла. Коли мені все навколо говорили, що моя собака адекватна для свого віку, а я побачила контраст… Дуже довго я випрошувала її телефон у наших заводчиків… І ось з жовтня 2020 року ми стали займатися, при чому їздили 2 рази на тиждень в сусіднє місто.зараз моя собака адекватна! я спокійно можу відпустити її без повідка, знаючи, що вона не кинеться ні на людей, ні на собак, ні на кішок… І все завдяки нашій жені (тренеру).
Ми самі, всупереч заводчикам, здали окд. Нехай поки на 3 ступінь, але вона наша, а не куплена! і тренуємося далі… Правда, поки вкрай рідко, взимку стане вільніше, сподіваюся…
Про здоров’я.
Чоловік перехворів ковидом. Я дуже злякалася, витягувала його будинку, було страшно… Іноді була думка, що втрачу його… Слава богу, все позаду… Зараз чекаємо поїздку в санаторій в кисловодськ, по страховці від ковіда.правда моє здоров’я підкачало, нерви не витримали… Ще наклалися суди по мікропозик, які я не брала, десь писала про них… Стягнення приставів, оскарження судового наказу. А зараз нові суди. Добре, що домоглася порушення кримінальних справ, правда я там як свідок, але хоч так… 1,5 року скарг і порушили. Сподіваюся, це допоможе, щоб з мене зняли всі позики і почистили кредитну історію. А поки сир-бор, мені стало погано в суді, викликали швидку прям туди… Хоча зовні мені здавалося ,що я спокійна, організм так не вважав… Зараз теж обстежуюся…
Ну, нічого страшного, прорвемося…
Про роботу.на роботі теж завал: не можу знайти собі менеджера. Хочу 2 людини. Одна є, але постійно у неї щось трапляється… Ось і хочу, щоб працювали 3/3 і домовлялися між собою. Я так постійно в офісі, але мене не вистачає на все.вимоги у молодіЩоб платили добре, але от працювати не вміють: ні простих програм не знають, навчаються важко… А у нас обладнання, потрібно розуміти, що з чим можна скомпонувати, як підключити… Я начебто легко розібралася, а багато і за рік не можуть…така ж проблема з монтажниками. При чому ця проблема у всіх в місті: кажуть, що немає роботи, а працювати хочуть так, щоб особливо не напружуватися.
Про кішку.
